Переробка множить прибутки і можливості
2021-02-10 10:24:13

Рентабельно підприємству, вигідно державі. Добре відомо, що сировинна економіка є хоч і стабільною, але недостатньо ефективною, адже оброблена деревина, як правило, продається в рази дорожче. Тому, власна переробка деревини стає не лише актуальною, але й дуже необхідною для подальшого виживання лісогосподарським підприємствам. Добре, що це розуміють керівники держлісгоспів Житомирської області. Скажімо, в ДП «Лугинське лісове господарство» приблизно третина заготовленої деревини переробляється на власних деревообробних лініях.

– На підприємстві нині задіяно цех переробки деревини, у дві зміни працюють поточні лінії,– розповідає директор Лугинського держлісгоспуЮрій Васюхник.– Здебільшого, ми випускаємо обрізні пиломатеріали, які реалізуємо на експорт. Це зараз рентабельно для підприємства (нарахування ПДВ проводиться по нульовій ставці) і вигідно для держави, бо надходить валюта. До того ж, в цеху переробки постійно зайнято 123 працівники, у перспективі кількість робочих місць може бути збільшена.

– А в загальній реалізації яка частка належить обробленій продукції?– уточнюю в Юрія Олександровича.

– Це більше 34%, тобто тверда третина, а в конкретних цифрах вона сягає 37,3 мільйона гривень за 11 місяців.

– Оброблену деревину лісгосп всю експортує?

– В загальній реалізації продукція переробки не тільки експортується, частина продається на внутрішньому ринку, а також місцевим організаціям, підприємцям і населенню. На внутрішньому ринку більшим попитом користується круглий ліс вищих категорій якості та листяних порід.

– Але ж сама переробка теж має різні рівні, «глибока» переробка, наприклад?

– На підприємстві постійно вдосконалюються якісні і кількісні показники технологічних процесів деревообробки, створене сушильне господарство, де працюють дві окремі сушильні камери. Суха оброблена деревина зараз має підвищений попит на ринку. На підприємстві поступово «поглиблюється» переробка, щоправда, у невеликих обсягах, відповідно до ринкових потреб. Освоєно випуск так званих «зрощених виробів», сировиною для яких слугують відходи лісопиляння. На спеціальній лінії зрощення випускаємо чорнову заготовку і доопрацьовуємо її на чотиристоронньому верстаті. На виході отримуємо високоякісну дошку для підлоги та обшивки стін (так звану «вагонку»), інші зрощені вироби різних ґатунків. Обрізні пиломатеріали низьких ґатунків ми доопрацьовуємо і реалізовуємо на внутрішньому ринку. Це також для нас гарна можливість заробити додаткові кошти, хоча потреби в такій продукції ще незначні. В перспективі планується придбати рубальні машини для переробки відходів лісопиляння (горбиля, обрізків) на технологічну й енергетичну тріску.

– І проблема не лише у витратах, адже сучасні переробні комплекси – це, насамперед, високі технології, їм потрібні висококваліфіковані фахівці та спеціалісти. Всі технологічні вакансії заповнені досвідченими, підготовленими фахівцями, які постійно підвищують кваліфікацію в навчальних закладах різних рівнів, але потреба в них постійно існує, особливо в нашому невеликому районному центрі. Отож, у цілому сектор переробки є відчутно затратним, але в нинішній час ці затрати окупні. Слід врахувати, що для переробки ми беремо низькосортну деревину, яка в непереробленому вигляді має низьку вартість. А в переробленому вигляді її ціна зростає в рази. Додамо, що переробляється сировина з лісосік, що розробляються в насадженнях, які втрачають свою стійкість через пошкодження шкідниками та хворобами. Розвиток переробки деревини на підприємстві дає можливість працівникам цеху переробки деревини, що є найбільш цінним нашим ресурсом, жити повноцінним життям і утримувати свої сім’ї. – Переробляєте лише свою сировину? – Так, загальний лісосічний фонд лісгоспу забезпечує сировиною наявні технологічні потужності деревопереробки підприємства. Поки що гострої потреби в сировині немає, – переконує директор Лугинського держлісгоспу. Як бачимо, у лугинських лісівників є гарні перспективи для подальшого економічного зростання завдяки потужним лініям деревопереробки.

Розмовляв Володимир ВАСИЛЬЧУК, Газета “Природа і успільство”